###Волинь проти подвійних стандартів ###

5 листопада 2009 року наш клуб отримав рішення Апеляційного комітету Федерації футболу України, яким, нагадаємо, було скасоване рішення КДК щодо зарахування ФК «Волинь» технічної перемоги у матчі 7-го туру з ФК «Кримтеплиця».

Інтереси нашого клубу в Контрольно-дисциплінарному та Апеляційному комітетах ФФУ відстоював футбольний юрист Ілля Скоропашкін – колишній юрист Борисфену, відомий у футбольних колах завдяки перемозі бориспільчан в спорі з ФК «Шахтар» за підготовку О.Карамушки у Лозанському суді.

На наше прохання Ілля прокоментував рішення Апеляційного комітету ФФУ:

Зазвичай, розгляд будь-якої справи судовими інстанціями будується на принципі змагальності сторін та безпристрасного прийняття рішення суддями за підсумками дебатів, тому мене вразило не тільки рішення Апеляційного комітету, але й процедура його прийняття. Комітет ФФУ, наділений повноваженнями найвищої судової ланки українського футболу, здивував відвертою упередженістю до нашої сторони. Члени комітету виступали в якості адвокатів ФК «Кримтеплиця», тому розгляд спору було зведено до групового переконання мене у безперспективності нашої позиції лише самими суддями при повній відсутності будь-яких аргументів з боку представника кримського клубу, якого, до речі, навіть не зацікавила процедура оголошення рішення.

Мене також здивувало, що поважні судді, маючи глибоку впевненість в хибності позиції ФК «Волинь», навіть не змусили себе до початку розгляду спору дослідити матеріали справи, оскільки в судовому засіданні мене намагалися запевнити про високу відповідальність кримського клубу перед всією футбольною Україною, що виражається у відрядженні футболіста ФК «Кримтеплиця» Ігоря Зубка (1991 р.н.) до юнацької збірної U-19. Лише моє зауваження про наявність в матеріалах справи доказів про залучення в той же час до цієї ж збірної двох! футболістів зі складу ФК «Волинь» переконали суддів припинити гарячі висловлювання на захист ФК «Кримтеплиця». Не було прийнято до уваги недоведеність інформації про виклик І.Зубка (1991 р.н.) до юнацької збірної. (До речі, в сумнівності цього факту легко може впевнитися кожний вболівальник, оскільки склад U-19 було оголошено на сайті ФФУ, і там не згадується про виклик будь-яких футболістів з ФК «Кримтеплиця» (www.ffu.org.ua/ukr/teams/teams_u19/4162/ - примітка ФК «Волинь»). Чомусь не було також враховано, що регламент дозволяє не дотримуватись квоти на молодих футболістів лише за умови залучення до збірних команд футболіста 1990 р.н., а не 1991 р.н., та виключно у випадку попереднього (за 3 дні до матчу) повідомлення про це суперникові, на якого також автоматично розповсюджується відповідний дозвіл.

Нарешті, основним аргументом зміни рішення КДК, стала відсутність прямої санкції за подібне порушення. Але, вимагаючи застосування дисциплінарної санкції у вигляді зарахування суперникові технічної поразки за порушення регламентної норми, наслідком чого став вихід на поле гравця, якому заборонено приймати участь у матчі, ми керувалися загальними нормами регламенту та принципами Fair Play. Наша позиція також відповідає принципам законності та справедливості враховуючи той факт, що за рахунок здійснення забороненої заміни кримчанами, ФК «Волинь» опинився у нерівному становищі в порівнянні з суперником на останніх хвилинах матчу. Це професійний спорт, де рішуче значення мають міліметри, міліграми, долі секунд та, як в даному випадку, вік учасників змагань. Кожен професійний футболіст та тренер знає, що дотримання квоти на молодих гравців, є найслабкішим місцем команди, а на вирішальних хвилинах матчу заміна молодого гравця на більш досвідченого може мати вирішальне значення. Згадайте, наприклад, останній матч «Динамо» у Лізі Чемпіонів, де вирішальний гол італійці забили завдяки активним діям Мунтарі, який нещодавно вийшов на заміну.

Вважаю, що Апеляційний комітет помилково встановив, що сутність спору полягає в різному тлумаченні сторонами положень регламенту, оскільки ФК «Волинь» взагалі не припускався будь-яких тлумачень, а лише чітко виконував регламентні норми (не зважаючи на недосконалість їх викладення) та вимагає того ж від інших учасників змагань та органів футбольного правосуддя.

Зрозуміло, що на папері важко передбачити всі можливі випадки порушень. Наприклад: є заборона палити на стадіоні та у межах технічної площі під час матчів, але ж правилами не заборонено палити на футбольному газоні, зокрема воротареві, принаймні, санкцій за таке порушення не передбачено… Воротар відійшов на перекур, тому гол не зараховується. Жартую. В нашому Регламенті також немає санкції у вигляді технічної поразки за порушення Правил гри щодо дотримання загальної кількості гравців на полі – це лише питання компетентності арбітра матчу… Уявіть собі, що на останніх хвилинах матчу арбітр не помітив би, що замінений гравець не вийшов з поля і суперники догравали б матч у нерівному становищі… але прямої санкції за таке порушення також не передбачено, тобто, за логікою Апеляційного комітету ФФУ, це порушення не матиме наслідків. Додам, що під час нашого матчу арбітр зафіксував порушення кримчан з недозволеною заміною, що має відображено в протоколі матчу.

Щодо самого рішення – воно, безумовно, буде оскаржене нами до Спортивного арбітражного суду в Лозані. З огляду його тексту з принциповими помилками, очевидно, що хвороба халатності інфікувала всі органи українського футболу, а не лише організаторів змагань. Скажу більше: ФК «Волинь» вважає своїм обов’язком оскаржити це рішення до Лозани враховуючи не лише його незаконність по відношенню до нашого клубу, а й загальну його загрозу національному футболу та найвідповідальнішому його інститутові – системі підготовки молодих футболістів, оскільки відсутність покарання за порушення регламентної норми для одного учасника змагань, передбачає в подальшому масове недотримання такої норми іншими клубами.

Зі свого боку ФК «Волинь» запевняє вболівальників, що ми будемо тримати їх в курсі всієї процедури розгляду цієї справи Спортивним арбітражним судом в Лозанні. Ми впевнені в перемозі, це лише питання часу, якого в нас достатньо до завершення першості.